Середньовічний Хотин

Не дивно, що такі суспільства здатні використовувати лише досить прості технології, живуть сільським господарством та промисловістю з низькою доданою вартістю. Ці суспільства зазвичай не можуть зійти з траєкторії стабільності на траєкторію зростання, але і стабільність їхня відносна: будь-які негаразди суттєво зменшують добробут, а на швидке відновлення вони не здатні.

Призначений цісарем Леопольдом єпископ де Камеліс одержав право на вільне поширення “освіченості і культури”. З його ініціативи відкриваються нові школи. 1699 р. він видав у Трнаві “Буквар” народною мовою і переклав з латини на народну мову “Катехизис”.

Середньовічні собори були своєрідними кам'яними енциклопедіями універсальних знань, «біблійним світом», а для більш освічених глядачів вони слугували втіленням християнських догм та уявлень про світ. Через декілька століть середньовічна Західна Європа набуде сформовану художню мову та систему образів.

Законом не усунуто проблеми оподаткування тільки житлової площі нерухомості, на що звертали увагу експерти, але запроваджено поняття різних (змішаних) об'єктів нерухомості, коли в платника одночасно перебувають у власності і квартира, і будинок. У такому випадку, якщо їхня сумарна житлова площа не перевищує 740 кв. м, ставку встановлено в розмірі 1% від мінімальної зарплати за кожний квадратний метр площі, а при перевищенні зазначеної площі — 2,7%.

Але інша група дослідників, яких стає все більше, пов’язує носіїв милоградської культури з балтськими племенами (з одним їх відгалужень), зважаючи на її походження та поширення на території Південної Білорусі балтських гідронімів [1, с. 252]. На балтську приналежність милоградської етнокультурної спільноти вказує, зокрема, її поховальний обряд. За даними І. Свєшнікова, в милоградських похованнях в басейні р. Горинь захоронені лежали головою на схід. Зафіксовані також випадки поховань з орієнтацією на південний схід [9, с. 71-74]. Як відомо, східна орієнтація праслов’ян в північній Україні має балтське походження. Згідно лінгвістичних даних В. Барана, вся територія Прип’ятського Полісся вкрита балтськими гідронімами, які передують слов’янській гідро- і топонімії і слов’янським археологічним культурам [3, с. 80]. Ці лінгвістичні дані можуть свідчити про балтське походження милоградської культури. На думку дослідників, її носії перебували в певній ізольованості від південних сусідів, що могло виникнути внаслідок їх приналежності до іншого етномовного світу [1, с. 255].