Павло Ужва: «Бажаю бійцям поменше травм»

8 серпня 2013 р.

Павло УжваМи продовжуємо спілкуватися з тими, хто зробив бої в Хотині можливими – з суддями, які забезпечували дотримання правил під час боїв на фестивалі, проводили дні під палючим сонцем і приймали часом нелегкі рішення. З нами погодився поговорити Павло Ужва, киянин, суддя з чималим стажем, поділитися своїм баченням суддівської роботи, трохи розповісти про себе. Ось що ми дізналися від нього.

- Історичною реконструкцією я займаюся приблизно з 2004 року. А з суддівством вийшла історія дуже страшна, майже детективна. Я тоді тільки повернувся з армії – подробиці вже з плином часу стерлися. А мене забули внести до списків бійців, які повинні були битися в Меджибожі. Ну і запропонували, раз так вийшло, посудити. Це врешті виявилося дуже цікаво і з’явилося в моєму житті дуже вчасно, бо через деякий час я на рік виявився відстороненим від боїв через травми. Просто не міг битися. Ну і став судити. З того часу я в бійці так і не повернувся, суджу вже багато років.


- Чи відрізняється робота на «Середньовічному Хотині» чимось від роботи на аналогічних фестивалях?

- Скажу чесно робота ніде взагалі не відрізняється. Захід хороший був, з інших країн люди поприїжджали, це вже великий плюс. Єдине що мене не влаштувало – це організація харчування суддів, але це організаторські дрібниці.

- Що ви скажете про тих реконструкторів, яких ви побачили там? Хто вас по-хорошому вразив?
- Та ви знаєте, мене особисто ніхто не вразив, тому що я людина непитуща, працюю з ранку до ночі на ристалищі, майже ні з ким не спілкуюся і дуже зайнятий тільки суддівством. Вечорами я відразу йду відпочивати, не сиджу по шинках, так що спілкування не складається.


- А що ви знаходите для себе на фестивалі, окрім роботи, якщо спілкування вас не приваблює?

- Мені цікаво подивитися було на людей себе показати. Я ж хлопець гарний (сміється). А так – я судити люблю, це цікаво. А спілкування мені вистачає в житті більш ніж треба, тому що я працюю барменом – постійно з людьми. Мені пощастило, що у мене адекватне начальство. Знадобилося мені поїхати на турнір або фестиваль – повідомив, знайшов підміну і поїхав. Це великий плюс.
На рік я виїжджаю в середньому десять разів. Спеціальних планів у мене немає, я просто дивлюся, чи є у мене час, мені дзвонять, пропонують приїхати, або я сам бачу найближчий фестиваль чи турнір – я швидко збираюся і їду.

- А чи не важко просто спостерігати, не хочеться повернутися в бій?
- Я постійно тримаю себе у формі, тренуюся. Так що повернутися в лави бійців завжди встигну. А посудить теж цікаво. Це дуже корисний досвід для бійця. Якби наші бійці хоча б час від часу все судили, вони б більше розуміли власні недоліки, плюси і мінуси. Сумно, що вони цього не роблять. Адже в нас як – хлопці всі хороші, фізична підготовка на рівні, а розуму, техніки завжди замало. Якщо б вони самі судили, то краще розуміли б, як  воно працювати суддею, чим ми керуємося, коли приймаємо рішення.

Перед боєм


- А що ви робите, щоб вас зрозуміли ті, хто ніколи не судив?

- Якщо нас не розуміють, переконуємо. Є ж правила, за якими ми працюємо, ось ми і посилаємо бійців до цих правил, показуємо їм їхні порушення. Якщо людина продовжує агресивно сперечатися з моїми рішеннями, то це неадекват, навіщо він на фестивалі? Судді потрібні для того в тому числі, щоб відсікати неадекватних людей. І ми їх відсікаємо, всіх, хто не розуміє, що треба дотримуватися правил. Судді, звичайно, теж між собою сперечаються, трапляється це рідко, але конфронтації бувають.


-А як зрозуміти один одного суддям з різними поглядами на те, що сталося?

- Для адекватної оцінки є камера, відеозапис. Ось він і показує, що було. Буває дійсно так, що один суддя помітив падіння або заборонений удар, а інший зі свого місця не бачив. Тоді ми сперечаємося і йдемо дивитися відеозаписи. На них зазвичай добре видно, що було, а чого не було. Моментів таких досить мало, хоча суперечки зокрема з російськими суддями були. Але, повторюся, для Хотина це рідкість, от на фестивалях на кшталт «Битви Націй» спірних моментів буває куди більше, і там теж рятує відео.


- Чи багато часу забирає робота судді між фестивалями? Чи повинні ви щось робити?

- Звичайно, я повинен готуватися до суддівства, і це вимагає часу. Треба переглядати відеозаписи боїв, щоб не втрачати свої навички, спостережливість. Суддя повинен постійно підвищувати кваліфікацію. Я чув, що Антон Трубніков планує випустити відеоуроки для суддів, де буде показаний бій і процес суддівства так, щоб можливо  було вчитися нараховувати бали, визначати переможця, порівнювати свої результати з ходом думок професіонала. Судді треба багато вчитися! Треба ж знати нюанси кожної номінації, як їх судити, як допускати зброю, як нараховувати бали і штрафи. Кожен суддя обов’язково спілкується з колегами і весь рік вчиться.

Маршали фестивалю


- А що, на ваш погляд, у роботі судді найскладніше? Яку номінацію важче судити?

- Найскладніше в роботі судді – профбоі. У поєдинках того ж тріатлону на кожного бійця доводиться по двоє суддів, які уважно спостерігають саме за ним, фіксують його порушення і нараховують йому бали. У професійному бої система була взята з боксу – є троє суддів всього, які стоять по кутах ристалища і рахують відразу для двох бійців, просто дивлячись з різних ракурсів. Спостерігати за всім складно, а треба встигати все помічати і фіксувати. При цьому профбоі – номінація перспективна. Це гарне шоу, популярне серед глядачів і корисне бійцям. Масові номінації, на мій погляд, абсолютно не важко судити. Я був завжди бугуртним бійцем, виступав у номінації «п’ять на п’ять», яка тоді ще була «шість на шість» зазвичай – і ось ці бої судити для мене ніякої складності не представляє. А поєдинки в суддівстві складні.

- Чи збираєтеся ви на «Середньовічний Хотин» наступного року?
- Так. Мені хотілося б поїхати. І фестиваль хороший, і сам Хотин прикольне містечко. Навіть увечері після боїв є куди на рибалку сходити – я ж все встигаю.

- Що б ви могли побажати бійцям, які поїдуть на «Середньовічний Хотин 2014»?
- Менше травм зичу. Не в грошах же щастя, а у здоров’ї. Зараз травматизм, на мій погляд, високий, я ж не перший рік суджу, бачу, які бувають травми, в тому числі дуже і дуже сумні. Потрібно бути уважнішими до свого здоров’я, тренуватися, не порушувати правила. І найважливіше – робити собі хороші обладунки, які не тільки красиво виглядають, але і якісно захищають вас. Зараз рівень якості обладунків сильно підвищився, на вигляд всі чудові. Але люди намагаються максимально полегшити обладунки, а це часто призводить до того, що захищають вони гірше. Я бачив у тому числі розрубаний повністю шолом, і я б хотів, щоб такого було менше. Я впевнений, що завжди можна знайти золоту середину між естетикою і легкістю обладунку – і його надійністю в бою. Так що бажаю всім цієї золотої середини.

Фото з фестивалю
У воїнів першого ряду зазвичай більші щити, що стримати перший напір супротивника.
FAQ
faq image