Основные принципы формирования команд в компании

 

Один из факторов успешной работы организации — создание команд. Это не просто коллектив одного отдела или подразделения. В команде люди объединены общими мотивами и интересами. Это положительно сказывается на продуктивности. Узнать особенности командообразования можно на https://mgutu.ru/courses/management.html курсах по управлению персоналом. На них разбирают, что именно входит в понятие, кто такой лидер и в чем заключаются его задачи, основные этапы командообразования.

Как избежать ошибок

Главная ошибка, которую часто допускают специалисты по персоналу — это попытка собрать всех в одну команду. Лучше разделять коллектив на несколько групп, которые будут сотрудничать друг с другом. Если отдел небольшой, состоит из 5-6 человек, то делить их смысла нет. Если в отделе 15-20 человек — разделение целесообразно.

Обязательно нужно поставить цели. Это поможет людям обрести мотивацию. Так перед ними будут непросто задачи, а объекты, за которые хочется бороться. Для формулирования целей можно предложить команде устроить мозговой штурм.

Успешность команды зависит от дисциплины. Нужно сразу выработать свод правил. Для этого составляется документ и обсуждается с группой, при необходимости его корректируют. Также поступают с регламентами. Люди будут участвовать в разработке и это смягчит введение жестких правил и алгоритмов действий.

Еще при формировании команды возникают конфликты. Их обязательно нужно решать. Иначе группа распадется.

Командообразование занимает время. Поэтому не стоит ждать, что группа сложится за пару дней. Однако грамотная организация процесса упрощает процесс ее формирования.

Дата: 14.06.2022.

20 грудня 2013 р.

Середні віки (з п'ятого по п'ятнадцяте століття нашої ери) часто називають Темними віками, але насправді вони були часами відкриттів та винаходів. Середні віки стали періодом, коли було здійснено багато важливих технічних проривів у технологіях, які зараз просто не використовують, а також часом, коли Захід запозичував досягнення Сходу. Ось список із десяти великих винаходів Середніх віків (зауважте, що сюди не входять військові досягнення).

1. Важкий плуг (V ст.)

Важкий плуг (V ст.)

В первинному варіанті плуг розрізає землю, ведучи борозну спеціальним ножем-леміхом, причому величина скиби регулюється вагою плугу, який хлібороб може легко підняти руками.

Такий легкий плуг був дуже крихким, тому виявився негодящим для твердої землі в Північній Європі.

Новий плуг був з колесами, що дозволяло зробити його істотно важчим, а виготовляти з металу.

Важкі плуги дозволили вирощувати більше їжі, а це привело до збільшення населення біля 600 року нашої ери.

2. Приливні млини (VII ст.)

Приливні млини (VII ст.)

Приливні млини — це особливий вид водяних млинів, які використовують енергію припливів. Гребля зі шлюзом зводиться на шляху припливної хвилі, або ж використовується штучний резервуар в затоплюваному гирлі річки. Коли надходить приплив, вода потрапляє до млинового ставка через спеціальні ворітця, які закриває своєю хвилею приплив, коли починає спадати.

Коли рівень води достатній, воду починають потроху звільняти, і вона крутить водяне колесо. Найстаріші з відомих млинів датовані 787 роком. Перш за все це млин монастиря Нендрам на острові Стренгфорд-Лох в Північній Ірландії. Його жорна мають 830 міліметрів в діаметрі, а горизонтальне колесо може створювати тиск 7/9ГПк. Знайдено і залишки більш старого млина — припускають, що він міг бути збудований аж в 619 році.

3. Пісочний годинник (IX ст.)

Пісочний годинник (IX ст.)

Оскільки пісочний годинник — один з важливих пристроїв для обліку часу в морі, то припускають, що вони могли використовуватись приблизно з 11 століття та доповнювати магнітний компас, таким чином допомагаючи навігації. Тим не менше, візуальних доказів його існування не було знайдено аж до 14 століття, коли пісочний годинник з'явився в картинах Амброзіо Лоренцетті в 1328 році. Більш ранні письмові спогади — це якраз корабельні щоденники. А з 15 століття пісочні годинники дуже широко використовують — на морі, в церкві, в виробництві, навіть в кулінарії.

Це був перший надійний, багаторазовий та точний прилад вимірювання часу. Під час подорожі Фердинанда Магелана довкола світу в його флоті на один корабель мало бути 18 пісочних годинників . Була навіть спеціальна людина, яка перевертала годинники та занотовувала час для бортового щоденника. Полудень був дуже важливим часом для перевірки точності навігації, бо він не залежав від пісочного годинника, а лише від часу, коли сонце піднімалося у зеніт.

4. Доменна піч (XII ст.)

Доменна піч (XII ст.)

Найстаріша з відомих доменних печей на Заході була збудована в Дюрстелі в Швейцарії, в Маркіші, Зауерленд, Німеччина, а також в Лапутані в Швеції, де доменник комплекс активно використовувався між 1150 та 1350 роками. В Нораскозі в шведському окрузі Ярнбоз було знайдено залишки доменних печей, збудованих навіть раніше, можливо, біля 1100 року.

Технологію було докладно описано в Генеральному уставі цистерціанських ченців, включаючи і те, як була влаштована піч. Цистерціанці були відомі як чудові металурги. Згідно Джейн Гімпель, вони мали високий рівень промислових технологій: “Кожен монастир мав своєрідну фабрику, часто більшу за площею, ніж монастирська церква, причому деякі механізми рухалися силою води”. Залізну руду ченцям часто дарували як пожертву, а залізо вони вже виплавляли самі, так що часто лишався надлишок на продаж. Цистерціанці були найбільшими виробниками заліза в Шампані, Франція, з середини 13 по 17 століття, а багатий на фосфати шлак з печей вони використовували як добриво.

5. Перегінний апарат (XII ст.)

Перегінний апарат (XII ст.)

Перші свідоцтва про справжню дистиляцію прийшли з Вавілону, датовані приблизно четвертим століттям до нашої ери. Спеціальні закриті глиняні горщики використовувались, щоб отримувати невелику кількість чистого спирту, який потім використовувався у парфумах. Це не відіграло значної ролі в історії. Дистиляція через заморозку була відома як “монгольський” спосіб і застосовувалась в Центральній Азії з 7 століття нашої ери.

Спосіб полягав у заморожуванні спиртного та відокремлення потім кристалів замерзлої води. Поява першого перегінного апарату з охолоджувальним елементом, який дозволяв очищувати спирт без заморожування, був досягненням мусульманських аліхіміків у 8 чи 9 столітті нашої ери. Зокрема, Гебер (Габір ібн Гайян, 721-815) винайшов перегінний куб; він встановив, що нагріте вино в кубі перетворюється в легкозаймисті пари, які він описав як не дуже практично користні, проте важливі для науки.

6.Окуляри (XIII ст.)

Окуляри (XIII ст.)

В 1268 році Роджер Бекон зробив найранніший із зафіксованих коментарів щодо використання лінз для оптичних цілей, але збільшувальні лінзи, вставлені в оправу, використовувались в той час для читання і в Європі, і в Китаї, тож досі точаться суперечки, чи Захід запозичив цей винахід у Сходу, чи було навпаки. У Європі перші окуляри з'явились в Італії, їх введення в побут приписують Алессандро ді Спіна у Флоренції.

Перший потрет, на якому є окуляри, це портрет Х'ю Провенса роботи Томазо да Модена, намальований в 1352 році. В 1480 році Доменіко Жиральдайо, малюючи Святого Єроніма, зобразив його за робочим столом, з якого звисають окуляри. Кінець кінцем Святий Єронім став покровителем тих, хто створював видовища. Найбільш ранні окуляри мали випуклі лінзи для далекозорих. Увігнуті лінзи для тих, хто страждав на міопію чи короткозорість вперше помічено на портреті Папи Лева Десятого, який намалював Рафаель в 1517 році.

7. Механічний годинник (XIII ст.)

Механічний годинник (XIII ст.)

Походження ідеї механічного годинника як такої невідоме; перші таки пристрої могло бути створенно в монастирях, щоб точно визначати час, коли слід збирати ченців на службу дзвонами. Перший механічний годинник, про який точно відомо, був великим, з важким механізмом, який було вбудовано у вежу.

Зараз такий годинник зветься баштовим. На цьому годиннику була лише годинна стрілка. Найстарший із годинників, що збереглися до наших днів, знаходиться в Англії, в Солсбері, і створений він в 1386 році. Годинник, що його встановлено в Руані, Франція, в 1389 році, досі йде, і саме він зображений на фото. А годинник, сконструйований для собору в Уельсі, зараз зберігається в Музеї Науки в Лондоні.

8. Прялка з колесом (XIII ст.)

Прялка з колесом (XIII ст.)

Прялка з колесом була, як вважають, винайдена в Індії, хоча точне її похождення невідоме. Прялка потрапила в Європу через Близький Схід.

Вона замінила ручну прялку минулого, де нитка витягувалась із маси куделі, потім волокна скручувались разом, і отримана нитка намотувалась на веретено.

Цей процес було механізовано: веретено встановлювали горизонтально, щоб його могло крутити велике колесо з ручним приводом.

Куделю з масою майбутньої пряжі тримали лівою рукою, а правою повільно крутили колесо. Витягування волокна під кутом до осі колеса приводило до потрібного результату.

9. Карантин (XIV ст.)

Карантин (XIV ст.)

В 14 столітті ріст морської торгівлі та відкриття, що чума завозиться з кораблями, які повертаються з Леванту, призвели до введення карантину в Венеції. Карантин полягав в тому, що прибулі кораблі ізолювались на деякий період до появи перших ознак хвороби, якщо вона була. Це робилося, щоб виключити зараження через людей та товари.

Спочатку термін складав 30 днів, і називався трентина, але потім його продовжили до 40 днів, тобто карантини. Вибір такого відрізку символічний — самі стільки Христос та Мойсей провели насамоті в пустелі. В 1423 році в Венеції відкрили перший лазаретто — карантинну станцію на острові неподалік від міста.

Венеціанська система стала прикладом для інших європейських країн, а також базою для розповсюдженого карантинного контролю на кілька століть.

10. Друкарський станок Гутенберга (XV ст.)

Друкарський станок Гутенберга (XV ст.)

Друкування книг, як і папір, вперше виникло в Китаї, проте Європа була першою в створенні механізованого друку. Найбільш рання згадка про таку машину — в судовому процесі в Страсбурзі в 1439 році, відомо, що друкарський прес сконструював Гутенберг та його товариші (деякі дуже обмежені свідоцтва кажуть, що першість в друкарстві може належати Лоуренсові Янсону Костеру).

Прототипом для середньовічного друкарського пресу може бути прес для паперу, а йому послугував, в свою чергу, прес для винограду та оливок, розповсюджений в Середнемномор'ї. Довгим важелем повертали важкий дерев'яний гвинт, на папір тиснув дерев'яний вантаж-валик. В цій версії дерев'яний прес проіснував біля трьох століть, і був здатен видавати з невеликими варіантами біля 250 сторінок одностороннього друку на годину.

Фото з фестивалю
Київська Русь.Патріотично і красиво.
FAQ
faq image