Середньовічний Хотин

Нова школа в Ужгороді згадується у 1580-х роках, у Мукачеві – 1627 р. У школі на ужгородській Цегольні в середині XVII ст. згадується руський вчитель М. Мамайдович. У цей же час виникли школи і в ряді сіл – Бедевлі, Чорному Потоці, Великій Копані, Чинадієві, Великих Лучках, Чорнотисові. У південних же районах, де проживало багато німецьких переселенців масово відкривалися протестантські школи. Усього в 1680-х р. на Закарпатті діяло щонайменше 40 шкіл.

Сутеніло. У дворику музею «Арсенал» юрмився натовп, який чекав на дещо нове, цікаве та інтригуюче — нічну екскурсію. Охочих узяти участь у екскурсії було значно більше, ніж сподівалися організатори. Люди прийшли парами, сім’ями, а то й цілими групами. Адже у Львові лише розпочинається «життя» незвичайних екскурсій, а нове завжди цікаве.

Прості правила декламації дозволяли позначити звуком пунктуацію і побудову речення. Певні мелодичні форми відповідали комам, паузам, крапкам і знакам запитань, наслідуючи характерні для цих моментів зміни інтонації в усній мові. Написання з використанням ладів розширило виразні можливості співу, тому що тепер композитор міг застосовувати у фразах мелодичні обороти, вже відомі до нього. З часом певні фігурації стали невід'ємною характеристикою того чи іншого ладу, надаючи йому певне забарвлення.

Буде справедливо назвати це відновлення «готикою останнього часу», або постмодерною готикою. Отже, які ж принципи покладемо в підвалини «нового старого» методу мислення, методу світосприйняття?

Критерії віднесення виникнення райковецької етнокультурної спільноти до проміжного масштабу, що більший за середній і менший за великий: 1. Райковецька етнокультурна спільнота була лише продовженням початкового етапу українського етносу, що сформувався в часи празької культури. 2. Але згідно наукових даних В. Барана, ця етнокультурна спільнота охоплювала майже всі східнослов’янські племена (за виключенням сіверян) [1, с. 280], що свідчить про більш вищий рівень консолідаційних процесів в ці часи, ніж в I половині Раннього Середньовіччя. Тут слід зазначити, що крім райковецької етнокультурної спільноти в II періоді Раннього Середньовіччя на українських землях існували й інші слов’янські етнокультурні спільноти. Зубрицька етнокультурна спільнота охоплювала лише частину праслов’ян і вони в ній не становили монолітної спільності, оскільки вона була різноетнічною. 3. Райковецька етнокультурна спільнота, на відміну від зубрицької, була носієм початкового етапу українського етносу, її представляли слов’яни і загалом серед всіх етнокультурних спільнот впродовж досліджуваного періоду вона мала найбільший рівень консолідації. Тому масштаб виникнення райковецької етнокультурної спільноти більший за середній і менший за великий.