Середньовічний Хотин

Для дітей діяла спеціальна розважальна зона – «Татошик». Тут для найсміливіших організатори влаштували дитячі лицарські бої, щоправда, на м’яких мечах та в іграшкових обладунках. Любителі літератури мали можливість послухати нові таланти і почитати власну поезію: окремо діяв літературний майданчик «Літатош», родзинкою якого стало вечірнє містичне театралізоване дійство біля вогню, а також недільний конкурс серед молодих поетів з різних куточків України. Цього року організатори подбали і про середньовічні смаколики для відвідувачів фестивалю: під час заходу діяла локація «Ситий Татош», де всі охочі могли перекусити традиційними і не дуже стравами, приготованими за старовинними рецептами. Вражав фестиваль і музикою: хедлайнерами на сцені «Срібного Татоша» став гурт «Irdorath» з Білорусі, грав також популярний на Західній Україні гурт «Чаламада» та гості з Угорщини «Hollóének Hungarica». Середньовічні бої – то справа виснажлива. Втомлюєшся швидко. Проте дійство того варте. У статті використано фотографії А. Семенюк. Спеціально для IGotoWorld.com. Срібний Татош 2017. Чинадійово.

По-третє, наше готичне мислення не передбачає покарання за незгоду з ним, не передбачає праведної війни з невірними, ніяких войовничих дихотомій, бо має бути воля Божа для надання та отримання справді корисного, наближаючого до реальності, досвіду, за що ж карати тих, хто не здобув такого досвіду і тому не знає справжньої реальності?

Після цього співається гімн та три псалми. Пізніше звучить фрагмент з Писання, який проголошує читець і йому відповідає народ. Коротке відпущення завершує богослужіння.

Поряд з цими сюжетами у соборах знайшли місце інші зображення та мотиви. Наприклад, сцени ремісничих і сільських робіт, зображення ковалів, сіячів, будівельників. Пояснювалося це тим, що праця послана людині Богом за спокуту гріхів. Алегорії гріхів та гріховних пристрастей зображалися у вигляді химер, язичницьких потвор. Зображення звірів та рослин уособлювали світ природи, створений у перші дні творіння.

Такі країни зазвичай не витримують першого військового удару і розсипаються на друзки. Чому ж ми встояли? Чому сьогодні наша сила більша, ніж торік? Будь-хто впевнено відповість: завдяки волонтерам та добровольцям, завдяки сильному громадянському суспільству.