Середньовічний Хотин
«Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь» — ця рубрика розташована після назви параграфа і містить стислий виклад основних навчальних завдань.
Критерії віднесення виникнення празької етнокультурної спільноти до великого масштабу: 1. Постання етносу є найвищим і завершальним етапом етногенезу будь-якого народу, що свідчить про великий масштаб виникнення празької етнокультурної спільноти. 2. Таким чином виникнення празької етнокультурної спільноти є поворотним моментом в етногенетичній історії українського етносу, оскільки її носії, крім того, що вони вже були східними слов’янами, а не східними праслов’янами, вони вже представляли зародок українського етносу. 3. Лінгвістичні дані Г. Півторака свідчать, що в V – VI ст. остаточно розпалась праслов’янська етномовна спільність [8, c. 43], що припадає на часи існування празької культури. 4. Етнопсихологічна консолідація слов’ян, яка в Ранньому Середньовіччі набула значних масштабів, що знайшло втілення в усвідомленні ними належності до одного слов’янського племені, етносу. В цей історичний період на всіх слов’ян поширюється етнонім sklave, що на думку В. Барана «визначає рівень їхньої свідомості» [2, с. 272]. Оскільки український етнос повністю сформувався в більш пізніші середньовічні часи, то празька етнокультурна спільнота не була в повній мірі завершальним і найвищим етапом його етногенезу. Ця етнокультурна спільнота представляла початковий етап українського етносу в Західнополісько-волинському регіоні, тому вона стояла на більш вищому рівні етногенетичного еволюційного розвитку, ніж попереднє слов’янське населення на території України.
Готичне мистецтво було переважно культовим та розвивалося в рамках феодально-релігійної ідеології. У ньому відбилося формування національних держав, зміцнення міст і міських торгових та ремісничих кіл.
Податок на нерухомість для української податкової системи є, без перебільшення, унікальним. Проіснувавши впродовж багатьох років у вигляді найзагадковішого чи, можливо, найбільш засекреченого податку на майно у вже не чинному нині Законі "Про систему оподаткування", він так і не був уведений у дію, ставши для всіх викладачів фінансового права найзручнішою ілюстрацією розбіжностей між установленням та введенням податків, коли встановлення платежу в законі не є підставою для його стягнення без закріплення на рівні закону про належну процедуру введення податку в дію.
1655 р. цісар Фердинанд ІІІ на прохання єпископа Партенія затвердив школу при Мукачівському монастирі для підготовки священиків. Характерним є лист мукачівського ченця Гедеона Торчинського, де він просить у цісаря допомоги на школу і вказує, що у монастирі є 12 монахів (учителів), у школі є 8 дяків, учнів – 20, усі дуже злиденні. Подібні прохання до цісаря і папи повторювалися 1668, 1672 і 1689 р.