Середньовічний Хотин

Входження в латенський період носіїв лужицької та германської ясторфської культур в поморську етнокультурну спільноту також засвідчують поховальні пам’ятки. Про вплив поховального обряду лужицької культури на поморський і на входження лужицького населення у склад поморського в цей період свідчить той факт, що в ці часи серед посуду, що супроводжував урни, були типово лужицькі горщики, а також те, що пізньолатенські поховання в поморській культурі майже завжди були індивідуальні, що свідчить про лужицький вплив [6, с. 98]. Існують різні спільні риси в поховальному обряді поморської і ясторфської культур (трупоспалення в урнах, звичай накриття урн мискою). В латенський період в поморській культурі замість лицьових урн використовувались горщики. В ясторфській культурі для урн теж застосовували горщики (а також глибокі миски-супниці). В поморській культурі (на території Польщі та Україні) і в ясторфській культурі звичай накриття урн мискою переважав. Поморська культура на заході межувала з ясторфською, тому очевидно, що звичай накриття урн мискою в латенський період потрапив в її середовище з ареалу ясторфської, оскільки в більш ранні часи він в ній не зафіксований. Ці факти свідчать про переселення носіїв ясторфської культури в поморський етнокультурний ареал. Л. Корякова пише про близькість ясторфської і поморської культур [11].

Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, а не тримачись Голови, від Якої все тіло, суглобами й зв'язями з'єднане й зміцнене, росте зростом Божим.

Вибір віри на Русі Русь — слово, яке (як зараз люблять жартувати, слово неруське) спершу відносилось до дружини гребців скандинавського походження. Це слово означало дружину гребців, тому що дружинники не могли ходити, добираючись до Східної Європи зі Скандинавії на своїх морських судах. Тут на річках не поплавати на цих страшних дракарах, на яких плавали вікінги, тому на Заході вони себе називали вікінгами, а на Сході — руссю, про що і пишуть численні східні та візантійські джерела.

Вибір сюжетів і розміщення зображень регламентували правила, встановлені церквою. Сукупність зображень, розподіл їх по фасадах соборів відбивали систему релігійного світорозуміння епохи. Скульптура у готичному храмі присутня скрізь - на фасадах, карнизах, порталах, галереях та капітелях колон, під зводами капел, на гвинтових східцях, на водогінних трубах, на консолях та інших місцях. Наприклад, кожен із французьких соборів в Шартрі, Ам'єні та Реймсі нараховує біля двох тисяч скульптурних творів1.

В контексті етногенетичних процесів малого масштабу не передабачається формування етнокультурних спільнот. Тут мова йде про поглинання одних племен іншими, змішування, перегрупування племен, різні асиміляції внаслідок цих процесів. В цьому регіоні трансформаційні та еволюційні процеси малого масштабу, що завжди були взаємопов’язані, відбувались в усі історичні періоди впродовж досліджуваного простору часу. Досліджені трансформаційні та еволюційні процеси малого масштабу на цій території, що відбувалися на двох рівнях: між прийшлим і місцевим населенням та між одним прийшлим та іншим прийшлим населенням, яке з’являлося тут в більш ранні часи.