Середньовічний Хотин

Отже іронія зрілого розуму - це відношення до своїх обмежень. Наскільки людина пройшла шляхом Христа видно по її все більш спокійному відношенню до своїх поразок та здобутків, до так званого «життєвого успіху», в тому числі і на духовних теренах.

Увійшовши всередину та пройшовши темним коридором, ми потрапили до ледь освітленої зали, де на нас чекали ведучі, екскурсоводи та мешканці середньовіччя (перевдягнуті, звісно). Коли вже всі облаштувалися на своїх місцях, у залі настала мертва тиша. Інтрига зростала. А терпкий присмак сирості та історії переплелися з ледь чутним мотивом середньовічної музики. За мить на очах у присутніх розпочався справжній рицарський бій. Троє молодих людей у рицарських шатах чудово провели поєдинок не на життя, а на смерть І, звісно, усе, як у житті — залишився тільки один переможець, який отримав у винагороду меч, невід’ємний атрибут середньовічного рицаря. На зміну рицарям з’явилися дівчата, які під тужливу музику танцювали сумний танець Смерті. Та це був лише початок, далі на фанатів історії чекала екскурсія нічним «Арсеналом». Екскурсоводи були в образі історичної особи, рицаря чи прекрасної дами, дехто був у чорній мантії, яка надавала загадковості та чарівності особі, з уст якої лунали рядки історії. Однак час від часу історичні відомості не долітали до вух слухачів, чи то через велику кількість охочих послухати екскурсію, чи то через неуважних, які відволікали власну увагу оточуючих на деталі експонатів. Поза тим, екскурсія була цікавою, пізнавальною та довготривалою.

«Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь» — ця рубрика розташована після назви параграфа і містить стислий виклад основних навчальних завдань.

Але з Модерном маємо проблему. Модерн, тобто сучасність, охоплений глобальною кризою: економічною, геополітичною (глобалізація завершилася, нема куди далі рухатися), ціннісною, демографічною, екологічною тощо. Віра у безкінечний прогрес розвіюється, наука гальмує, суспільство споживання демонструє безпліддя, а капіталістичні механізми дають збій. Це не просто криза — це пологи народження Нового Світу. Ми не будемо називати його постмодерном, бо це слово нічого не означає: воно лише каже, що щось настає після Модерну, і так само Модерн можна було назвати пост-середньовіччям. Ми збережемо поки що назву "Новий Світ".

Звісно, атеїсти, скептики та блюзніри були і в середньовіччі, і навпаки, щиро віруючи люди є і тепер. З 13 століття широко відомий вислів імператора Фрідріха Гогенштауфена – «Ступора мунді», «світового дива», як його називали сучасники, про трьох шахраїв – Мойсея, Ісуса та Мухаммеда. Але не Гогенштауфен лишився мірилом цінності Середньовіччя як цивілізаційної системи, а могутня віра, яка рушила суспільствами, хоч і була скерована не на правдиві цілі церквою.