Середньовічний Хотин
У ХІІ –ХІІІ століттях почали з’являтись закони, що визначали діяльність закликальників. У вищезгаданому «Реєстрі ремесел і торгівлі Парижа» вказувалося: «Ніхто не може і не повинен закликати і тягнути покупця, який знаходиться біля іншої ляди або в іншій лавці; якщо хтось так зробить, він сплатить королю 5 су штрафу і 5 су цеху». Англійські статути XIV ст. попереджали: «Ніхто не має права рекламувати будь-що своїм криком. Якщо хтось так зробить, намісник має право притягти його до суду й оштрафувати. Іншим разом у нього може бути відібрано все майно».
Живопис розвивався переважно не у формі настінних розписів, а головним чином у мініатюрах рукописів та в розписах вівтарів.
Отже, хай нiхто не осуджує вас за їжу або питво, чи за яке свято, або за новий мiсяць, або за суботу: це – тiнь майбутнього, а тiло у Христi. Hехай нiхто не зваблює вас самовiльною смиренномудрiстю та служiнням ангелiв, втручаючись у те, чого не бачив, безрозсудно величаючись тiлесним своїм розумом i не тримаючись голови, вiд якої все тiло, з’єднуване i змiцнюване суглобами та зв’язками, росте зростом Божим. Отже, якщо ви з Христом померли для стихiй свiту, то для чого ви, як тi, що живуть у свiтi, дотримуєтесь постанов: не доторкайся, не споживай, не займай все нищи вживанням – за заповiдями та вченням людським. Воно має тiльки вигляд мудрости в самовiльному служiннi, смиренномудростi та виснаженнi тiла, але не має будь-якого значення‚ крім хіба насичення плотi.
Така сама ситуація і в суспільствознавстві. Ми маємо стільки нових даних про людські спільноти, що обробити їх треба новим мовним механізмом, але його нема, ще не склався. Є тільки застарілі ментальні методики з епохи Просвітництва, котрі дискредитували себе ще в 19 столітті, якщо вірити Керкегору та іншим, тому ж Ніцше, наприклад, котрий проголошував, бідолашний, про смерть Бога, маючи на увазі, вірогідно, остаточну смерть просвітницького уявлення про Бога.
Крім того, в кодексі безпосередньо прописано процедуру звіряння даних контролюючого органу та платника податків щодо об'єктів оподаткування. Не те щоб платник податків був позбавлений права оскаржити рішення податкової служби про встановлення йому того чи іншого податкового зобов'язання до внесення таких змін чи після них, просто, вочевидь, законодавець хотів підкреслити необхідність такого звіряння через незадовільний стан державного реєстру прав на нерухоме майно в рамках окремої процедури. Таку окрему процедуру звіряння досить детально прописано в Перехідних положеннях Податкового кодексу. Саме необхідність її проведення й зумовила фактичне "прощення" державою податку своїм громадян у 2013 р. Річ у тім, що вигоди від збирання податку виявилися несумірними із цілком передбачуваними політичними наслідками хвилі негативу, викликаного помилковими податковими повідомленнями, які масово одержали б українські платники податків без проведення процедури звіряння. Так чи інакше, відповідальність за визначення об'єкта оподаткування вирішено було розділити із платниками податків, які протягом другого півріччя 2013 р. повинні звернутися до податкової інспекції у разі незгоди з отриманими від податківців даними про свої об'єкти оподаткування. Необхідно звернути увагу на ту обставину, що податок не нараховується в 2013 р. (за 2012 р.), однак за 2013 р. буде стягнутий. Його нарахування здійснюватиме податкова для фізичних осіб у 2014 р.
