Середньовічний Хотин

Відродження тамплієрської тематики в масовій літературі (і на подив, не тільки в масовій) як раз свідчить про намагання протиставити середньовічному абсолютному сприйняттю Бога всілякі нео-язичницькі ментальні конструкти під виглядом відродження «духовної культури». Це стосується і цікавості до так званого «жіночого міфу», і до спроб «вивести» Христа із гностичних вірувань, намагань довести, начебто Його «сторі» (story) була вторинною по відношенню до гностичних уявлень про всесвіт і про деміургічну постать у всесвіті. Всі ці інтелігентські забавки приведуть до накручування зайвих кіл і до втрати часу і енергії пізнання, а не до просування до істини, не до з’ясування нашого первопротоколу буття. Хоча ця теза потребує доказів. Це було б вправою номер два.

Морські чудовиська на середньовічних картах Море з найдавніших часів служило сценою, на якій розгортались найфантастичніші історії за участю жахливих потвор. Воно й зрозуміло. На відміну від суші, океан весь час у русі, постійно змінюється, течії збивають кораблі з курсу, бурі загрожують загибеллю. Морська вода холодна і темна, її не можна пити у великих кількостях. Яким ще істотам накажете там жити?

Суд інквізиції Суд інквізиції — дуже цікава та приваблива для людини XXI століття тема. Коли ми говоримо «інквізиція», ми уявляємо собі дуже страшну картинку, яка виникає в нашій уяві переважно завдяки художній літературі та фільмам. Ми ніби бачимо ченців у темних рясах зі знаряддями для тортур в руках, сирі темні підземелля, в яких томиться і страждає безліч ув'язнених... Але подібні страхіття досить далекі від того, чим насправді була середньовічна інквізиція.

Критерії віднесення виникнення райковецької етнокультурної спільноти до проміжного масштабу, що більший за середній і менший за великий: 1. Райковецька етнокультурна спільнота була лише продовженням початкового етапу українського етносу, що сформувався в часи празької культури. 2. Але згідно наукових даних В. Барана, ця етнокультурна спільнота охоплювала майже всі східнослов’янські племена (за виключенням сіверян) [1, с. 280], що свідчить про більш вищий рівень консолідаційних процесів в ці часи, ніж в I половині Раннього Середньовіччя. Тут слід зазначити, що крім райковецької етнокультурної спільноти в II періоді Раннього Середньовіччя на українських землях існували й інші слов’янські етнокультурні спільноти. Зубрицька етнокультурна спільнота охоплювала лише частину праслов’ян і вони в ній не становили монолітної спільності, оскільки вона була різноетнічною. 3. Райковецька етнокультурна спільнота, на відміну від зубрицької, була носієм початкового етапу українського етносу, її представляли слов’яни і загалом серед всіх етнокультурних спільнот впродовж досліджуваного періоду вона мала найбільший рівень консолідації. Тому масштаб виникнення райковецької етнокультурної спільноти більший за середній і менший за великий.