Погода в середньовіччя

Стає все холодніше, тож ми вирішили поцікавитись, яка ж погода була за часів наших предків — чи так само вони потерпали від холоду та спеки, як ми?

Найпопулярніший сучасний міф — що в Середні віки все було дуже рівно та м’яко, бо не було шкідливого для природи виробництва, їжа була натуральна і все таке інше. Проте…це не зовсім правда.

Доволі важко судити про погоду з літописів: коли люди, наприклад, кажуть, що зима була холодною, то що вони мають на увазі? Але деякі свідоцтва ми все ж маємо — і з письмових джерел, і з кліматології.

Якщо говорити про погоду, то треба точно знати, який період мається на увазі. Якщо ми говоримо про раннє середньовіччя десятого-тринадцятого століття, то це був період так званого кліматичного оптимуму, часу м’якої зими та відносно неспекотного літа. А от далі гарні часи скінчуються.

Справа в тому, що уже в чотирнадцятому столітті світ повільно входить в те, що пізніше назвали Малим льодовиковим періодом, і що мало тягтися аж до початку століття дев’ятнадцятого. Гольфстрім уповільнився десь біля 1300 року, і Європа відчула це. Похолодання було таке значне, що в Шотландії та на півночі Німеччини довелось припинити вирощування винограду, а в Італії почав випадати сніг. В другій половині чотирнадцятого століття в Європу прийшов Великий голод, від якого вмерло дуже багато людей. За приблизними підрахунками, лише міського населення вимерло 25 відсотків. Нестача їжі відчувалася ще кілька років потому.

Зима п’ятнадцятого століття — дуже сніжна, з завірюхами і заметами, золота осінь з облетілим листям розпочинається у вересні, а в листопаді уже так холодно і сніжно, що з замку в замок не дуже дістанешся. А літо часто бувало дощове та холодне — от в яких умовах жили в тому числі і наші предки, бо територію сучасної України та Росії похолодання теж зачепило. Заморозки торкались навіть півдня Європи.

І хто б міг подумати, що нащадків найбільше турбуватиме глобальне потепління.